«Покрова. День захисників і захисниць України»

          День захисників і захисниць Украї́ни — державне свято України, що відзначається 14 жовтня (водночас зі святами Покрови Пресвятої Богородиці та Днем Українського козацтва). Започатковано 14 жовтня 2014 року президенським указом з назвою День захисника України. З 2015 року є державним святом і неробочим днем. 14 липня 2021 року Верховна Рада України перейменувала свято на «День захисників і захисниць України»

          Класні керівники на годині спілкування  ознайомлювали здобувачів освіти із святом Пресвятої Покрови, з’ясувати звичаї та традиції, пов’язані з цим святом, зауважили на тому, що це свято  безпосередньо пов’язане з козаками; активувати і поглибити знання учнів про українське козацтво та традиції часів Запорізької Січі; про сучасних захисників Вітчизни, виховання поваги до історичної спадщини рідного народу; патріотичні почуття гордості за подвиги захисників Батьківщини

          14 жовтня церкви східного обряду відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. Його суть – ідея заступництва Божої Матері над християнами. Свій початок свято бере з IX століття: у Константинополі під час служби у Влахернській церкві блаженний Андрій удостоївся явлення Богородиці. Вона простягла свій покров над людьми в знак того, що дає їм свій захист.

          Вшанування Пресвятої Богородиці Покрови – захисниці від ворогів має глибоке коріння і в Україні. Ця традиція прийшла з Візантії разом із запровадженням Володимиром Великим християнства у 988 році. Князь Ярослав Мудрий збудував у Києві церкву на Золотих Воротах як вияв вдячності Богові і Пресвятій Богородиці. Князь Володимир Мономах писав, що перемогам над половцями завдячує Богові і заступництву Пречистої Діви Марії

          Традиція вшанування Покрови як покровительки українського війська перейшла від руських князів до козацтва. Свято Покрови Пресвятої Богородиці було одним з найголовніших свят козаків, за що воно отримало другу назву – Козацька Покрова. Ми з вами живемо на цій славній землі українській і повинні знати про подвиги своїх запорожців, а також про наших земляків воїнів-захисників АТО, які і сьогодні продовжують героїчну сторінку нашої історії, захищаючи наші кордони від ворогів.

          Нелегкою була доля українського народу. В їїісторичномуминуломубули роки процвітання і тяжкі роки поневолення.Не встигли загоїтись важкі рани минулої війни , як на Сході України прогриміли нові постріли і вибухи гранат, де воюють  найкращі сини  та доньки України.А всіх їх чекає МАТИ….

          І на закінчення схилили голови перед світлою пам’яттю загиблих в зоні АТО, зокрема земляків Євгена Солодовника, Андрія Лелякіна, Юрія Лінивенка, вшанували героїв, а також всіх українців, які віддали своє життя за самостійність  і незалежність України… хвилиною мовчання.