В Україні сьогодні проходять пам’ятні заходи до 35-х роковин катастрофи на ЧАЕС

Зараз, коли вже 35 років минуло від того страшного, чорного дня в історії всього людства, багато моїх однолітків мріють опинитися у Чорнобилі. А як же, це – екстрим, цікава «заброшка», оце б побродити там. Винахідливі відчайдухи організовують коштовні екскурсії в зону відчуження, запевняючи в безпеці подорожі. Набираючи в Яндексі «екскурсії», першим у списку ми бачимо «екскурсії у Чорнобиль». Перші рекламні рядки заманюють доморощених «Сталкерів»: «Міста, яких більше немає. Села, від яких залишилися лише таблички. Спорожнілі ясла і порослі лісом будинки. Багатоповерхівки, в яких живее лише гучна луна. Понівечені часом ляльки, що чекають своїх маленьких господинь, які за ними вже ніколи не прийдуть… Це зона відчуження. Тож сьогодні ми розповімо вам про подорож з відтінком хоррору – екскурсія до Чорнобиля та Прип`яті»…

Стає моторошно. Величезну техногенну катастрофу продають як екзотику, дратуючи вимушених переселенців, що кинули все що мали, рятуючись від радіації. Вони хочуть  побачити землю, на якій ніхто не живе, хоча на ній ще квітнуть і родять сади, та ніхто не споживає, їхніх гірких плодів, не йде до лісу за його цілющими дарами А тоді, у 1986 році…

Багато хто забув, а, можливо, не знає і до тепер, як за лічені години родюча й плодовита українська земля, здорові й щасливі люди перетворилися на чорний біль нашого народу і всього людства.

Що ми, діти, що народилися 18 років тому, знаємо про Чорнобиль? Це  місто, приводом для заснування якого стало будівництво і подальша експлуатація однієї з найбільших в Європі атомної електростанції. Саме вона стала і причиною його спустошення. Аварія на Чорнобильській АЕС визнана самою масштабною техногенною катастрофою в історії людства.

Тоді у 1986-му усі чітко усвідомили: світ стоїть на грані загибелі, небаченого масштабу трагедія звалилася на плечі нашого народу. Жертвуючи своїм здоров`ям і життям, призвані віддати свій борг Батьківщині, ліквідатори без зайвих питань приїхали долати наслідки аварії тим самим дали іншим можливість жити. Серед цих сміливців були і теперішні співробітник Барвінківського професійного аграрного ліцею, в якому я зараз навчаюсь, Бєляков Павло Борисович та Колісник Олександр Олексійович.  У 1986 році  вони виконували завдання по ліквідації наслідків техногенної катастрофи: займалися дезактивацією територій, працювали на ІІІ та ІV енергоблоках, закопували забруднену радіацією техніку.  

Роздивляючись документи, статті в газетах, фотографії з зони відчуження, які надали Павло Борисович та Олександр Олексійович, мою увагу  привернула ікона «Спас Чорнобильський». На ній зображені чорнобильці – живі і мертві з Богом, Суддею і Спасом. До цього мені не доводилося бачити, щоб на іконах поряд з ликами святих були зображені люди. Зацікавившись історією створення цього образу, з’ясувалося що ініціатива її написання належить Юрію Андрєєву, людині яка присвятила своє життя ядерній енергетиці. Під час аварії він отримав величезну дозу радіоактивного опромінення, був президентом всеукраїнської громадської організації Союзу «Чорнобиль України». Благословення на її написання він отримав від Митрополита Кіївського Володимира, який зазначив, що чужої крові під час боротьби вони не пролили, а своєї не пошкодували. Написав її іконописець Владислав Горецький. Дивлячись на «Спас Чорнобильський» розумієш, що Бог рятує душі, а чорнобильці-рятувальники врятували землю й життя, дароване Господом.

Чорнобильська катастрофа – це випробування, дане Господом, щоб застерегти людину від більш страшних помилок, це нагадування, що людина може стати небезпечним для всього живого на землі. Та Бог дав це випробування тим, хто був в змозі з ним впоратися. Чорнобильці-рятувальники заслужили найвищу нагороду, серед можливих на землі – бути прирівняними до Божої раті.

Головне – не забути. Головне – пам’ятати про подвиг ліквідаторів, зламані долі, втрачені міста і села та передавати цю пам’ять нашим дітям — заради майбутнього. Я пишаюся тим, що навчаюся і живу поряд з людьми, чий подвиг, як і багатьох інших ліквідаторів, пройшовши  горнила Чорнобильської катастрофи, дав кожному з нас шанс на життя.

Щиро бажаю всім Вам та Вашим рідним і близьким міцного здоров’я, життєвої енергії, сімейного затишку, щастя, миру, добра й злагоди. Хай завжди поруч з Вами буде людська подяка за Ваші добрі справи!

             Слава Вашому подвигу! Пам’ятаймо!

 

          Презедент РУС

Каплуновський Віталій